Порівняльний аналіз точності оцінки руйнівного напруження при прискорених випробуваннях на опір втомі

Анотація

Розглянуто проблему, пов'язану з визначенням похибки розрахункового руйнівного напруження залежно від величини границі витривалості, коефіцієнта кореляції та суми накопичених пошкоджень. За рівняння кривої втоми розглядалися три основні моделі: степенева, показникова та Вейбулла. Вважали, що накопичення втомних пошкоджень відбувається лінійно відповідно до гіпотези Пальгрема – Майнера. Розрахункові формули визначення похибок руйнівного напруження були отримані за допомогою рішення систем, до яких входили відповідні рівняння кривої втоми та інтегральні вирази підсумовування втомних пошкоджень. В результаті проведення досліджень було встановлено, що зі збільшенням границі витривалості похибки руйнівного напруження зміщуються в область від’ємних значень. Їхні абсолютні значення для всіх трьох розглянутих рівнянь кривої втоми практично не залежать від величини границі витривалості. Ці похибки, у залежно від коефіцієнта кореляції приймають як додатні, так і від’ємні значення. При цьому закономірність їхнього явного зростання чи спадання відсутня. Залежності похибок руйнівного напруження, зі збільшенням суми накопичених пошкоджень, безперервно зміщуються з області додатних значень у від’ємну область, проходячи через нульове значення при величині цієї суми близької до одиниці. Розрахунки показали, що похибки руйнівних напружень порівняно з експериментальними у найгіршому випадку не перевищили 6%.